Розширена анотація українською мовою

Ця стаття узагальнює аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання визначення ролі стейкхолдерів у впровадженні соціальної та екологічної відповідальності компанії. Авторами досліджено основні групи стейкхолдерів компаній, що працюють або планують працювати на принципах корпоративної соціально-екологічної відповідальності. До внутрішніх стейкхолдерів віднесені працівники, адміністративний персонал та акціонери. Місцеві громади (включаючи неурядові організації, медіа, навчальні заклади та населення, що мешкає поруч з компанією), органи влади (включаючи державні та місцеві органи влади), споживачі та фірми-конкуренти розглядаються як зовнішні стейкхолдери. Основною метою проведеного дослідження є викладення положень організаційно-економічної системи корпоративної соціальної та екологічної відповідальності. За результатами проведеного дослідження доведено доцільність включення в систему соціальної та екологічної відповідальності трьох блоків: діагностичний блок, блок реалізації заходів соціальної та екологічної відповідальності бізнесу та блок соціально-економічних трансформацій. Діагностичний блок відповідає за визначення поточного стану соціально-екологічної відповідальності на підприємстві, оцінку потенціалу підприємства щодо впровадження заходів соціально-екологічної відповідальності, і визначення стратегій соціально-екологічної відповідальності бізнесу, на що додатково впливає рівень соціально-екологічної безпеки регіону, де розташоване підприємство. Блок впровадження заходів соціальної та екологічної відповідальності бізнесу включає блок реалізації організаційних та економічних заходів та блок інституційних перетворень, який забезпечує зміни в економічній політиці держави через систему екологічних штрафів та, навпаки, надання податкових пільг у разі реалізації корпоративних програм та заходів соціальної та екологічної відповідальності. В блоці соціально-економічних трансформацій ключовими є ефекти від впровадження заходів та програм соціально-екологічної відповідальності в розрізі внутрішніх та зовнішніх стейкхолдерів компанії. На основі розгляду внутрішнього та регіонального ефектів, визначено взаємозв’язки в системі впровадження соціальної та екологічної відповідальності компаній. При цьому зазначається, що ці взаємозв’язки можуть мати як прямий, так і опосередкований характер. Дослідження теоретично доводить, що система організаційно-економічних стимулів для соціальної та екологічної відповідальності компанії є циклом взаємного впливу корпоративної соціальної та екологічної відповідальності та стейкхолдерів.

Ключові слова: соціальна та екологічна відповідальність, стейкхолдери, внутрішні стейкхолдери, зовнішні стейкхолдери, акціонери, інституційні трансформації, організаційні та економічні заходи, міжсекторальне партнерство.

Класифікація JEL: L20, M14, O13, Q32.

Цитувати як: Smolennikov, D., Kostyuchenko, N. (2017). The role of stakeholders in implementing corporate social and environmental responsibility. Business Ethics and Leadership, 1(1), 55-62. Doi: 10.21272/bel.2017.1-07

Список використаних джерел

1. Vynnykova T.A. (2001). Sovremennye TNK: problemy ekolohycheskoy i sotsyalnoy otvetstvennosty. [Modern TNK: problems of environmental and social responsibility] Ph.D. manuscript, 150 (in Russian).
2. Haevskaya M.V. (2008). Ekolohycheskaya otvet·stvennost byznesa y ekolohycheskye reytynhy. Ekolohycheskaya effektyvnost proyzvodstva [Environmental a responsibility of business and environmental ratings. Environmental efficiency production]. Molodezhnoe obshchestvennoe obʼedyne-nye “Azbuka predprynymatelʼstva”, 15 (in Russian).
3. Hassyy V.V. (2001). Ekolohycheskaya otvet·stvennostʼ byznesa kak element hosudarstvenno-chastnoho partnerstva [Environmental responsibility of business as an element of public-private partnership]. Marketynh i menedzhment innovatsiy. 3 (1), 179-187 (in Russian),.
4. Hrishnova O.V. Provadzhennya ekolohichnoyi vidpovidalnosti v praktyku menedzhmentu vitchyznya-nykh pidpryyemstv [Implementation of environmental responsibility at practice of management in private companies]. Visnyk Kyyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriya “Ekonomika”, 10 (151), 2-18 (in Ukrainian).
5. Zvonar V.P. (2009). Mizhsektorne partnerstvo yak mekhanizm realizatsiyi rehionalʼnoyi sotsialʼnoyi polityky: kontseptsiya dlya Ukrayiny [Intersectoral partnership as a mechanism for the implementation of regional social policy: a concept for Ukraine], 300 (in Ukrainian).
6. Karpenko Y.V. (2014). Obgruntuvannya okremykh skladovykh ta vyznachennya efektyvnoyi struktury sotsialnoho paketu [Justification individual components and determining effective structure of social package]. Efektyvna ekonomika. (3). Retrieved from: http://www.economy.nayka.com.ua/ (in Ukrainian).
7. Kosyakova Y.V. (2012). Vlyyanye steykkholderov na povyshenye ekolohycheskoy otvet·stvennosty byz-nesa orhanyzatsyy v uslovyyakh rynochnoy konkurentsyy [The influence of stakeholders on increasing the environmental responsibility of the organization’s business in a competitive market environment] Vestnyk Samarskoho hosudarstvennoho unyversyteta, (7), 52-56 (in Russian).
8. Krupyna N.N. (2006). Vlast y byznes. Ekolohycheskaya proektsyya sotsyalnoy otvetstvennosti·[Power and business: the ecological projection of social responsibility], 102 (In Russian).
9. Pakhomova N.V. (2013). Korporatyvnaya sotsyalnaya otvetstvennost y ustoychyvoe razvytye: opyt ES, spetsyfyka Hermanyy [Corporate social responsibility and sustainable development: the experience of the EU, the specifics of Germany]. Vestnyk Sankt-Peterburhskoho universiteta. Ser. 5, Ekonomyka. (2), 30-48 (In Russian).
10. Plakhova O.M. (2014). Korporatyvne volonterstvo yak proyav sotsialnoyi vidpovidalnosti biznesu [Corporate volunteering by demonstrating social and business priorities] Metodolohiya, teoriya ta praktyka sotsiolohichnoho analizu suchasnoho suspilstva. Zbirnyk naukovykh pratsi, (20), 263-266 (in Ukrainian).
11. Pusenkova N.N. (2006). Ekolohycheskaya otvetstvennost byznesa: mifi i realnost [Environmental responsibility of business: myths and reality]. Byznes y obshchestvo, 4, 75-80. (in Russian).
12. Saldaeva M.N. (2013). Ekolohycheskaya otvet·stvennost byznesa v Rossyy: pozytyvnyy opyt y prepyatstvyya dlya dalneysheho razvytyya [Environmental responsibility of business in Russia: positive experience and obstacles for further development]. Vestnyk Samarskoho hosudarst-vennoho tekhnycheskoho unyversyteta, Seryya “Ekonomycheskye nauky”, 3 (9), 148-154 (in Russian).
13. Shevchuk A.V. (2005). Sotsyalnaya rol byznesa v modelyakh korporatyvnoho upravlenyya [The social role of business in corporate governance models]. Sotsyalnaya polytyka: ekspertyza, rekomendatsyy,
    obzory. (2), 17–26 (in Russian).
14. Banerjee, S.B. (2002). Corporate environmentalism. The construct and its measurement. Journal of Business Researh, 55, 177-191.
15. Freemen, R.E. (1984). Strategic management: a stakeholder approach, Boston: Pitman Publishing.
16. Jurgensa, M., Berthonb, P., Papaniac, L., Shabbird, H.A. (2010). Stakeholder theory and practice in Europe and North America: the key to success lies in a marketing approach. Industrial Marketing Management, 39(5), 769-775.
17. Gibson, K. (2012). Stakeholders and Sustainability: An Evolving Theory. Journal of Business Ethics, 109, 15-25.
18. Long, K., Wang, Y., Zhao, Y., Chen, L. (2015). Who are the stakeholders and how do they respond to a local government payments for ecosystem services program in a developed area: A case study from Suzhou, China. Habitat International, 49, 1-9.
19. Peloza, J., Loock, M., Cerruti, J., Muyot, M. (2012). Sustainability: How Stakeholder Perceptions Differ from Corporate Reality. California Management Review, 55 (1), 74-97.
20. Porter, M. E., Claas van der Linde (1995). Toward a new conception of the environment-competitiveness relationship. Journal of Economic Perspectives, 9, 97-118.
21. Schaefer, A., Harvey, B. (1998). Stage models of corporate ‘greening’: a critical evaluation. Business Strategy and the Environment, 7 (3), 109-123.
22. Suskevics, M., Tillemann, K., Külvik M. (2013). Assessing the relevance of stakeholder analysis for national ecological network governance: the case of the Green Network in Estonia. Journal for Nature Conservation, 21(4), 206-213.
23. Wang, H. (2010). Factor analysis of corporate environmental responsibility from the stakeholder theory perspective. Environment, Development and Sustainability, 12, 481-490.