Зміст
|
Автори:
Юсуф Хосейн Хан, Аспірант, Університет Алгарве, Португалія; викладач коледжу туризму та готельної справи, Міжнародний університет бізнесу та технологій в сільському господарстві, Бангладеш
Сторінки: 66-73
DOI: 10.21272/bel.2(2).66-73.2018
Завантажити: |
Перегляди: |
Завантаження: |
|
|
|
Розширена анотація українською мовою
Сформований в компаніях потенціал щодо використання навичок, знань та компетентностей працівників сприяє зростанню ефективності бізнесу, а впровадження стратегічного управління людськими ресурсами забезпечує досягнення високих показників розвитку бізнесу. Необхідність стратегічного управління людськими ресурсами в корпоративному управлінні не може бути недооцінена, оскільки методи та політика управління персоналом впливають на якість роботи, мотивацію та продуктивність працівників. В статті зазначається, що політика управління персоналом містить цілий ряд важливих складових, таких як планування кадрів, набір, відбір, підготовка та розвиток, компенсація, управління ефективністю та відносинами працівників, кожна з яких, в свою чергу, при раціональній організації може позитивно впливати на ефективність компанії. Щойно організація визначає свою майбутню місію та зосереджує зусилля у напрямку її досягнення, акцент зміщується на управління людськими ресурсами, оскільки саме працівники стають основною рушійною силою досягнення організаційної мети та успіху компанії. Саме в цьому і проявляється важливість стратегічного управління людськими ресурсами організації. Без сумніву, можна сказати, що успіх бізнесу залежить від людських ресурсів, а процес розвитку та мотивації працівників організації відіграє важливу роль у цьому. Стратегія управління людськими ресурсами спрямована на вивчення функцій людських ресурсів в рамках компанії відповідно до її бізнес-стратегій. В статті на основі узагальнення літературних джерел (монографій, статей, звітів, опитувань) наведено аналіз результатів застоcування практик стратегічного управління людськими ресурами з точки зору ефективності розвитку організації. Основною метою даного дослідження є визначення рівня впливу стратегічного управління людськими ресурсами на динаміку показників ефективності бізнесу. Результати даного дослідження будуть корисними для співробітників, організацій державного та приватного секторів економіки в контексті ознайомлення з ефективними практиками стратегічного управління людськими ресурсами.
Ключові слова: стратегії, людські ресурси, ефективність, організація, управління, розвиток, лідерство, стратегія управління.
Класифікація JEL: J24, D2, F63.
Цитувати як: Md Yusuf Hossein Khan (2018). Strategic Human Resource Practices and its Impact on Performance towards Achieving Organizational Goals. Business Ethics and Leadership, 2(2), 66-73. DOI: 10.21272/bel.2(2).66-73.2018
Список використаних джерел
- Armstrong, M. and Armstrong, M. (2009). Armstrong’s handbook of human resource management practice. London: Kogan Page.
- Becker, B. and Gerhart, B. (1996). The impact of human resource management on organizational performance: Progress and prospects. Academy of Management Journal, 39, 779–801.
- Boxall, P., Purcell, J. and Wright, P. (2007). The Oxford handbook of human resource management. Oxford: Oxford University Press.
- Campbell, J. and Moyers, B. (2013). The power of myth. New York: Doubleday.
- Delahaye, B. (2011). Human resource development. Prahran: Tilde University Press.
- Delery, J. E. and Doty, D. H. (1996). Modes of theorizing in strategic human resource management: Tests of universalistic, contingency, and configurational performance predictions. Academy of management Journal, 39(4), 802-835
- Dyer, L. and Reeves, T. (2009). Human resource strategies and firm performance. Ithaca, NY: Center for Advanced Human Resource Studies, Cornell University, ILR School.
- Farazmand, A. (2007). Strategic public personnel administration. Westport, Conn.: Praeger Publishers.
- Guest, D. E. (1987).Human Resource Management and Industrial Relations. Journal of Management Studies, 24(5), 503-521.
- Harvey, D. (2012). Business policy and strategic management. Columbus, Ohio: C.E. Merrill Pub. Co.
- Hazarika, S. (2014). Managing Human Capital: A Performance Exploration. SSRN Electronic Journal.
- Holbeche, L. (2004). How to make work more meaningful. Personnel Today, 26.
- Huselid, M., Becker, B. and Beatty, R. (2015). The workforce scorecard. Boston, Mass.: Harvard Business School Press.
- Huselid, M. A. (1995). The impact of human resource management practices on turnover, productivity, and corporate financial performance. Academy of management journal, 38(3), 635-672.
- Long, R. (2011). Commentary: Social Exchange in Building, Modeling, and Managing Family Social Capital. Entrepreneurship Theory and Practice, 35(6), 1229-1234.
- Marvel, M. (2011). Human Capital and Search-Based Discovery: A Study of High-Tech Entrepreneurship. Entrepreneurship Theory and Practice, 37(2), 403-419.
- Mathis, R., Jackson, J.H. (2008). Human Resource Management. 12th ed. Cengage Learning.
- Mondy, R., Noe, R. and Gowan, M. (2015). Human resource management. Upper Saddle River, N.J.: Pearson Prentice Hall.
- Noe, R., Hollenbeck, J. and Gerhart, B. (2007). Human resource management. Chicago: Irwin.
- Schmalz, M. (2012). Managing Human Capital Risk. SSRN Electronic Journal.
- Torrington, D., Hall, L. and Torrington, D. (2011). Human resource management. London: Prentice Hall Europe.
- Walton, J. (1999). Strategic Human Resource Development, London: Financial Times.
- Wright, R. and Cummings, N. (2013). Destructive trends in mental health. New York: Routledge.
|