Розширена анотація українською мовою

Інклюзивний розвиток має важливе значення для формування соціальних інновацій, сприяє підвищенню добробуту громад, створенню робочих місць, зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище тощо. Систематизація літературних джерел, що стосується розвитку громади, сталого розвитку та туризму, дозволила зробити висновок про те, що основним акцентом в сталому туризмі було збереження природи та культури, а інклюзивність розглядалася лише як одна із умов, які забезпечують даний процес. Історично термін «інклюзивний» у туристичній галузі використовувався виключно з концепцією «все включено», відповідно до якої туризм часто розглядається як неетичний і, ймовірно, антипод інклюзивного розвитку. Метою даної статті є дослідження теорій інклюзивності та сталого туризму, які доповнюють концепцію сталого розвитку елементами інклюзії. Включення в систему кооперативного управління елементів інклюзивності сприяє підвищенню соціального капіталу компанії, а отже, отриманню стійких конкурентних переваг туристичним бізнесом. Одним із недоліків туризму у Карибському басейні є його спрямованість переважним чином на «екологічно нестійкі» види діяльності та послуги. Для регіону Карибського басейну підтримка традиційної моделі туризму виявилася не лише недоцільною, але й нежиттєздатною. Таким чином, за результатами аналізу зроблено висновок про необхідність реформування системи туристичних послуг в даному регіоні за рахунок її доповнення елементами інклюзивності та стійкості. На сьогодні туризм, як ніколи раніше, стає центром парадигми інклюзивного економічного розвитку в Карибському басейні. За результатом дослідження наведені докази, які вказують на те, що навіть великі приватні підприємства можуть просувати інклюзивність та стійкість за умови, що ці результати забезпечать їх конкурентні переваги та підвищать прибутковість. У той же час, інклюзивність не обов’язково означає стійкість або навпаки. Результати даного дослідження можуть бути корисними для представників туристичних компаній в контексті формування ними своїх стійких конкурентних переваг та зростання соціального капіталу.

Ключові слова: інклюзивний сталий туризм, етика, соціальна відповідальність, культура, конкурентні переваги, кооперативні мережі, рамки політики.

Класифікація JEL: M14, Z32.

Цитувати як: George, B. (2020). Inclusive Sustainable Development in the Caribbean Region: Social Capital and the Creation of Competitive Advantage in Tourism Networks. Business Ethics and Leadership, 4(3), 119-126. https://doi.org/10.21272/bel.4(3).119-126.2020

Ця стаття публікуються за ліцензією Creative Commons Attribution International License

Список використаних джерел

1. Almeyda, M., & George, B. (2020). Customer-Based Brand Equity for Tourist Destinations: A Comparison of Equities of Puerto Rico and the US Virgin Islands. Journal of Spatial and Organizational Dynamics, 8(2), 148-172. https://doi.org/10.1163/157180894×00124.
2. Aref, F., & Gill, S. S. (2009). Rural tourism development through rural cooperatives. Nature and Science, 7(10), 68-73. https://doi.org/10.4337/9781784719388.00010.
3. Biddulph, R. (2018). Social enterprise and inclusive tourism. Five cases in Siem Reap, Cambodia. Tourism Geographies, 20(4), 610-629. https://doi.org/10.1080/14616688.2017.1417471. 
4. Dangi, T. B., & Jamal, T. (2016). An integrated approach to “sustainable community-based tourism”. Sustainability, 8(5), 475. https://doi.org/10.3390/su8050475.  
5. Foucault, M. (1982). The subject and power. Critical inquiry, 8(4), 777-795. https://doi.org/10.1086/448181.
6. Fox, J. A. & Brown, L. D. (1998). The struggle for accountability: The World Bank, NGOs, and grassroots movements. MIT press. https://doi.org/10.1177/030437549201700202. 
7. Gartner, W. C. (1996). Tourism development, principles, processes and policies. New York, NY: Van Norstrand Reinhold. https://doi.org/10.1016/s0278-4319(97)89043-3.
8. George, B. P. (2007a). Alleppey tourism development cooperative: The case of network advantage. The Public Sector Innovation Journal, 12(2), 1-10. Available at: https://www.innovation.cc/case-studies/2007_12_2_9_george_alleppey_tourism.pdf.
9. George, B. P. (2007b). Local community’s support for post-tsunami recovery efforts in an agrarian village and a tourist destination: a comparative analysis. Community Development Journal, 43(4), 444-458. https://doi.org/10.1093/cdj/bsm019.
10. George, B. P. (2015). What Could Tourism Do to a Small Fishing Village: A Case Study of the City of Weihai, China. Revista Turismo: estudos e práticas, 4, 85-97. https://doi.org/10.5353/th_b3126101.
11. George, G., McGahan, A. M., & Prabhu, J. (2012). Innovation for inclusive growth: Towards a theoretical framework and a research agenda. Journal of management studies, 49(4), 661-683. https://doi.org/10.1111/j.1467-6486.2012.01048.x.
12. Gupta, J., Pouw, N. R., & Ros-Tonen, M. A. (2015). Towards an elaborated theory of inclusive development. The European Journal of Development Research, 27(4), 541-559. https://doi.org/10.1057/ejdr.2015.30.
13. Heeks, R., Foster, C., & Nugroho, Y. (2014). New models of inclusive innovation for development. Innovation and Development, 4(2), 175-185. https://doi.org/10.4324/9781315673479.
14. Henthorne, T. L., George, B. P., & Miller, M. M. (2016). Unique selling propositions and destination branding: A longitudinal perspective on the Caribbean tourism in transition. Turizam: međunarodni znanstveno-stručni časopis, 64(3), 261-275. https://doi.org/10.1177/146879760200200209.
15. Kireyev, M. A. P., & Chen, J. (2017). Inclusive Growth Framework. International Monetary Fund. https://doi.org/10.5089/9781484302156.001.
16. Korstanje, M. E., & George, B. P. (2020). Education as a Strategy to Tackle Over Tourism for Overtourism and Inclusive Sustainability in the Twenty-First Century. Overtourism, 341-359. Palgrave Macmillan, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-030-42458-9_18.
17. Lawson, V. (2010). Reshaping economic geography? Producing spaces of inclusive development. Economic Geography, 86(4), 351-360. https://doi.org/10.1111/j.1944-8287.2010.001092.x.
18. Lemmetyinen, A., & Go, F. M. (2009). The key capabilities required for managing tourism business networks. Tourism Management, 30(1), 31-40. https://doi.org/10.1016/j.tourman.2008.04.005.
19. Levien, M. (2015). Social capital as obstacle to development: brokering land, norms, and trust in rural India. World Development, 74, 77-92. https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2015.04.012. 
20. Mansell, R., & Wehn, U. (1998). Knowledge societies: Information technology for sustainable development. United Nations Publications. https://doi.org/10.1080/00213624.1999.11506206.
21. March, R., & Wilkinson, I. (2009). Conceptual tools for evaluating tourism partnerships. Tourism management, 30(3), 455-462. https://doi.org/10.1016/j.tourman.2008.09.001.
22. McGehee, N. G., & Meares, A. C. (1998). A case study of three tourism-related craft marketing cooperatives in Appalachia: Contributions to community. Journal of Sustainable Tourism, 6(1), 4-25. https://doi.org/10.1080/09669589808667299.
23. Menon, S., Edward, M., & George, B. P. (2017). Inter-stakeholder collaboration in event management: a case study of Kerala Travel Mart. International Journal of Leisure and Tourism Marketing, 5(4), 370-386. https://doi.org/10.1504/ijltm.2017.10008335.
24. Rauniyar, G., & Kanbur, R. (2010). Inclusive development: Two papers on conceptualization, application, and the ADB perspective. Manila: Asian Development Bank. https://doi.org/10.1080/13547860.2010.517680.
25. Rogerson, C. M., & Rogerson, J. M. (2020). Inclusive tourism and municipal assets: Evidence from Overstrand local municipality, South Africa. Development Southern Africa, 18(1), 1-15. https://doi.org/10.1080/0376835x.2020.1796597.
26. Sarkar, S. K., & George, B. (2018). Social media technologies in the tourism industry: an analysis with special reference to their role in sustainable tourism development. International Journal of Tourism Sciences, 18(4), 269-278. https://doi.org/10.1080/15980634.2018.1551312.
27. Scheyvens, R., & Biddulph, R. (2018). Inclusive tourism development. Tourism Geographies, 20(4), 589-609. https://doi.org/10.1080/14616688.2017.1381985.
28. Schulman, M. D., & Anderson, C. (1999). The dark side of the force: A case study of restructuring and social capital. Rural Sociology, 64(3), 351-372. https://doi.org/10.1111/j.1549-0831.1999.tb00357.x.
29. Shaw, G. (2014). Tourism networks, knowledge dynamics and co-creation. Knowledge Networks and Tourism, 45, 27-31. https://doi.org/10.4324/9780203768754.
30. Strobl, A., & Peters, M. (2013). Entrepreneurial reputation in destination networks. Annals of Tourism Research, 40 (January), 59-82. https://doi.org/10.1016/j.annals.2012.08.005.
31. Terpstra, V., & Simonin, B. L. (1993). Strategic alliances in the triad: an exploratory study. Journal of International Marketing, 4-25. https://doi.org/10.1177/1069031×9300100102.
32. Tregear, A., & Cooper, S. (2016). Embeddedness, social capital and learning in rural areas: The case of producer cooperatives. Journal of rural studies, 44, 101-110. https://doi.org/10.1016/j.jrurstud.2016.01.011. 
33. van der Zee, E., & Vanneste, D. (2015). Tourism networks unraveled; A review of the literature on networks in tourism management studies. Tourism Management Perspectives, 15(July), 46-56. https://doi.org/10.1016/j.tmp.2015.03.006.
34. Weidenfeld, A. (2013). Tourism and cross border regional innovation systems. Annals of Tourism Research, 42(July), 191-213. https://doi.org/10.1016/j.annals.2013.01.003. 
35. Woodhouse, A. (2006). Social capital and economic development in regional Australia: A case study. Journal of rural studies, 22(1), 83-94. https://doi.org/10.1016/j.jrurstud.2005.07.003.
36. Zapata Campos, M. J., Hall, C. M., & Backlund, S. (2018). Can MNCs promote more inclusive tourism? Apollo tour operator’s sustainability work. Tourism Geographies, 20(4), 630-652. https://doi.org/10.1080/14616688.2018.1457074.