Розширена анотація українською мовою

Природні та антропогенні кризи та катастрофи часто спричиняють незліченні руйнування, а також створюють низку можливостей для економічного відновлення після кризи. Як і інші кризи, пандемія COVID-19 спонукала державні та приватні організації прикласти значних зусиль із економічного відновлення. Політики в деяких країнах розглядають ці зусилля як можливість не лише врахувати інші проблеми, такі як дефіцит інфраструктури та соціальних систем, але й переглянути свої політичні пріоритети в напрямку «зеленої економіки». Незважаючи на доцільність реалізації заходів із переслідування різних політичних цілей, доцільність оцінювання політиками, під тиском екологічної активності, усіх антикризових політичних заходів за їхнім впливом на екологічні результати є досить сумнівною. Прикладом є Європейський Союз (ЄС), який збирається поєднати свій Фонд відновлення та стійкості (фінансується через «Фонд відновлення ЄС наступного покоління») із Зеленою угодою. У США в рамках пакету Build Back Better і American Rescue Plan, займаються пошуком схем оцінювання ефективності різних сфер політики. Метою даної статті є узагальнення широкого спектру думок щодо підтримки проєктів економічного відновлення залежною від екологічних наслідків: наприклад, класичне правило Тінбергена, яке стверджує, що для кожної стратегічної цілі має бути принаймні один інструмент. Якщо інструментів менше, ніж цілей, то деякі політичні цілі в кінцевому рахунку не будуть досягнуті. Таким чином, довгострокового пом’якшення наслідків зміни клімату можна досягти лише за допомогою довгострокової політики, яка враховує та зважує всі зовнішні ефекти. Більше того, розробка довгострокових планів економічного відновлення не може бути сформульована та реалізована лише на підставі попереднього оцінювання екологічних наслідків. У статті досліджується питання, чи є справедливою і чесною вимога врахування екологічних наслідків від усіх програм економічного відновлення. Проведено аналіз та порівняння різних варіантів поєднання зусиль з відновлення та пом’якшення клімату за допомогою найсучасніших підходів до оцінювання зовнішніх ефектів: зважування різноманітних зовнішніх ефектів реалізації політичних проєктів сприятиме визначенню того, які політичні інструменти найбільш доцільно використовувати. Це також демонструє зворотну сторону політики, яка зосереджена виключно на наданні фінансової підтримки. В іншому випадку, реалізація проєкту може сприяти ефективному досягненню попередньо визначених екологічної та енергетичної цілей, встановлених ЄС, які класифікують проєкти відновлення відповідно до їх впливу на зміну клімату. Ширший діапазон критеріїв прийняття рішення сприятиме більш ефективним способам «відбудувати краще».

Ключові слова: зовнішні ефекти, пост-COVID-19, програми відновлення, правило Тінбергена.

Класифікація JEL: D62, I15, I18.

Цитувати як: Bardy, R., & Rubens, A. (2022). Weighing Externalities of Economic Recovery Projects: An Alternative to Green Taxonomies that is Fairer and more Realistic. Business Ethics and Leadership, 6(3), 23-34. https://doi.org/10.21272/bel.6(3).23-34.2022

Ця стаття публікуються за ліцензією Creative Commons Attribution International License

Список використаних джерел

1. Battiston, S., Mandel, A., Monasterolo, I., Schütze, F., Visentin, G. (2017). A climate stresstest of the financial system. Nature Climate Change, 7(4), 283-288. [Google Scholar] [CrossRef]
2. Braathen, N.A. (2007). Instrument mixes for environmental policy: how many stones should be used to kill a bird? International Review of Environmental and Resource Economics, 1(2), 185-235. [Google Scholar] [CrossRef]
3. Busch, D., Ferrarini, G., and van den Hurk, A. (2021). The European Commission’s Sustainable Finance Action Plan and Other International Initiatives. Busch D., Ferrarini G., Grünewald S. (eds.), Sustainable Finance in Europe. EBI Studies in Banking and Capital Markets Law. Cham, Germany: Palgrave Macmillan, pp. 19-59. [Google Scholar]
4. De la Peña, R. (2021). Should monetary policy lean against the wind in a small-open economy? Revisiting the Tinbergen rule. Latin American Journal of Central Banking, 2(1), 100026. [Google Scholar] [CrossRef]
5. Dikau, S. and Volz, U. (2021). Central bank mandates, sustainability objectives and the promotion of green finance. Ecological Economics, 184, 107022. [Google Scholar] [CrossRef]
6. EBF and UNEP (2021). Testing the Application of the EU Taxonomy to Core Banking Products. Available at: [Link]
7. EU Technical Expert Group on Sustainable Finance (2019). Spotlight on taxonomy. Available at: [Link]
8. Hussain, I. and Westin, L. (1997). Tinbergen Revisited: Benefits from Infrastructure Investments in an Open Economy. Umeå Economic Studies No. 431. Umeå, Sweden: Umeå Universitet. [Google Scholar]
9. Knudson, W.A. (2009). The environment, energy and the Tinbergen rule. Bulletin of Science, Technology & Society, 29(4), 308-312. [Google Scholar] [CrossRef]
10. Kockerols, T. and Kok, C. (2019).Leaning against the wind: macroprudential policy and the financial cycle.European Central Bank Working Paper # 2223. Frankfurt: European Central Bank. [Google Scholar]
11. Medina, J. and Roldós, J. (2018). Monetary and macroprudential policies to manage capital flows. International Journal of Central Banking, January issue, 201-258. Available at: [Link]
12. Nersisyan, Y. and Wray, L.R. (2021). Can Biden Build Back Better? Yes, If He Abandons Fiscal “Pay Fors”. Levy Economics Institute Public Policy Brief No. 155. Annandale-On-Hudson, NY: Bard College. Available at: [Link]
13. NGFS (Network for Greening the Financial System; 2019). A Call for Action – Climate Change as a Source of Financial Risk. Paris: NGFS. Available at: [Link]
14. Petersen, T. (2020). Fünf Thesen zu den zukünftigen Herausforderungen für die Wirtschaftspolitik [Five theses on the future challenges for economic policy]. List Forum, 46(2), 259-268. [Google Scholar] [CrossRef]
15. Pigou, A.C. (1946). Income. An Introduction to Economics. London: MacMillan. 120 p. [Google Scholar]
16. Schader, C., Lampkin, N., Muller, A., Stolze, M. (2014). The role of multi-target policy instruments in agri-environmental policy mixes. Journal of Environmental Management, 145, 180-190. [Google Scholar] [CrossRef]
17. Scheller, H. and Körner, A.S. (2022). Federal Challenges in the Implementation of the EU’s Recovery and Resilience Facility in Germany. Gestión y Análisis de Políticas Públicas, 29, 23-37. [Google Scholar] [CrossRef]
18. Sikora, A. (2021). European Green Deal − legal and financial challenges of the climate change. ERA Forum, Journal of the Academy of European Law, 21(4), 681-697. [Google Scholar] [CrossRef]
19. Stripple, J. and Bulkeley, H., eds. (2013). Governing the climate: new approaches to rationality, power, and politics. New York: Cambridge University Press. 304 p. [Google Scholar]
20. Tinbergen, J. (1956). Economic Policy: Principles and Design. Amsterdam: North Holland. 288 p. [Google Scholar]
21. Tinbergen, J. (1957). The appraisal of road construction: two calculation schemes. The Review of Economics and Statistics, 39(3), 241-249. [Google Scholar] [CrossRef]
22. Zhou, Y. and Shen, L. (2022). Confirmation bias and the persistence of misinformation on climate change. Communication Research, 49(4), 500-523. [Google Scholar] [CrossRef]