Розширена анотація українською мовою

Метою ряду нових інституційних реформ, які були запроваджені у відповідь на останню фінансову кризу, є збереження та інституційне забезпечення функціонування ринків фінансових інструментів. Проблеми на фінансових ринках часто стають джерелом системного ризику, який може трансформуватися не тільки на інші сфери фінансової системи, а й в реальний сектор економіки. В статті досліджуєтся інституційна структура ринку фінансових інструментів, визначаються особливості окремих інституцій та всього середовища, в якому вони діють. Здійснюється порівняння регуляторних інститутів ринку фінансових інструментів: регуляторів, заснованих через інституційні контракти (наприклад, – у Польщі це Польська фінансова інспекція) та неформальних інституційних норм (соціально санкціоновані норми поведінки та звичаї, модифікації формальних правил). Для ефективної та прозорої роботи ринку фінансових інструментів важливим є формування належного інституційного середовища через відповідні правила, норми, санкції та рекомендації. Для цього ринку найважливішими є правові норми, що стосуються регулювання та нагляду за торгівлею фінансовими інструментами, включаючи санкції за неправомірне використання коштів. Неформальні інституційні норми виникають автоматично (механізм самозахисту ринку), вони мають свою правову основу, яка в деяких випадках може бути закріплена у внутрішньо корпоративних документах (наприклад, «Правила етики» компаній, що перебувають у лістингу Варшавської фондової біржі). Неформальні інституційні норми можуть здійснювати і негативний вплив на відносини між учасниками ринку (зокрема, корупційні практики, які можна спостерігати, наприклад, в деяких країнах колишнього Радянського Союзу або Латинській Америці). Так, наприкад, в 2008-2009 рр. в Україні емітенти корпоративних облігацій ініціювали процедури банкрутства, щоб не виконувати свої зобов’язання та передавали свої ліквідні активи іншим компаніям, які вони створювали, деякі існуючі біржові ринки були використані виключно для корупційного продажу державної власності. Обгрунтовано, що інституційна ефективність ринку фінансових інструментів буде забезпечена тоді, коли як інститути цього ринку, так і індивідуальні інвестори здійснюватимуть порівняльний аналіз ефективності використання індивідуальних інновацій, трансформаційних мостів та інституцій. Інституційна трансформація ринку фінансових інструментів дозволить зменшити вплив опортунізму, обмеженої раціональності, асиметрії інформації та неточного визначення прав власності.

Ключові слова: ринок фінансових інструментів, інститут, трансформаційний міст, обмежена раціональність, опортунізм.

Класифікація JEL: G18, G20, O16.

Цитувати як: Dovhan, Zh., Kravchuk, I., Karaś P. (2017). The financial instruments market – an institutional approach. Financial Markets, Institutions and Risks, 1(1), 22-28. http://doi.org/10.21272/fmir.1(1).22-28.2017.

Список використаних джерел

1. Coase, R.(2013). Firma, rynek i prawo. Warszawa. Oficyna a Wolters Kluwer business.
2. Commons, J.R. (1931). Institutional Economics.The American Economic Review, 21(4), 648-657.
3. Fama, E.F. (1970). Efficient Capital Markets: A Review of Theory and Empirical Work. The Journal of Finance, 25(2), 383-417.
4. Hodgson, G. (2007). Meanings of Methodological Individualism. Journal of Economic Methodology, 14(2), 211-226.
5. Hodgson, G. (2004). The Evolution of Institutional Economics. London, New York,Routledge.
6. Holton, G.A. (2002).History of Value-at-Risk: 1922-1998. Working Paper, Boston, Massachusetts.
7. Jütting, J. De Sousa I. (2007). Informal institutions and development: How they matter and what makes them change. In Informal Institutions: How Social Norms Help or Hinder Development. OECD Publishing, pp. 29-43.
8. Kahneman, D., Tversky A. (1979). Prospect Theory: An Analysis of Decision under Risk. Econometrica, 47(2), 263-291.
9. North, D.C.(1993). Institutions, institutional change and economic performance. Cambridge, New York, Oakleigh, Cambridge University Press.
10. Pieliński, B. (2014). Instytucjonalizmy w analizach polityki społecznej. Retrieved from http://rszarf.ips.uw.edu.pl/pdf/obce/instytucjonalizmy.pdf. Accessed December 12, 2016.
11. Schotter, A. (1981). The Economic Theory of Social Institutions.Cambridge, Cambridge University Press.
12. Shiller, R. (2005). Behavioral Economics and Institutional Innovation. Southern Economic Journal, 72(2), 268-283.
13. Simon, H. (1961). Administrative Behavior.New York,McMillan.
14. Solarz, J.K. (2012). Nanofinanse. Codzienność zmienia świat. Warszawa, Wydawnictwo C.H. Beck.
15. Transparency International, Corruption Perceptions Index (2014). Retrieved from http://www.transparency.org/cpi2014/in_detail. Accessed 10 December 2016.
16. Veblen, T. (1899). The Theory of the Leisure Class.New York, Macmillan.
17. Williamson, O. (1998). Ekonomiczne instytucje kapitalizmu: firmy, rynki, relacje kontraktowe. Warszawa, Wydaw. Naukowe PWN.
18. Williamson, O. (1995). Hierarchies, markets and Power in the Economy: An Economic Perspective. Industrial and Corporate Change, 4(1), 21-49.