Розширена анотація українською мовою

Проблема, на яку спрямовано дане дослідження полягає в необхідності удосконалення підходів до оцінки ефективності інфраструктури, яке автором розглядається як найбільш важливий фактор, що впливає на розвиток інфраструктури фінансового ринку і представляє актуальне наукове завдання. У статті запропоновано науково-методологічний підхід до визначення індексу інфраструктури фінансового ринку, який характеризує рівень його ефективності. Метою статті є викладення підходів, які описуть поетапний алгоритм розрахунку зазначеного індексу. В статті викладено наступні його етапи: вибір показників та розподіл їх на групи; нормалізація вхідних даних; формування матриці попарних порівнянь і визначення вагомості окремих показників та їх груп; оцінка однорідності суджень експертів; побудова індексу розвинутості інфраструктури фінансового ринку. Базою для формування індексу інфраструктури фінансового ринку пропонується кілька груп показників, які відображають якісні та кількісні характеристики розвитку інфраструктури фінансового ринку. У якості вхідних даних обрано показники: 1 блок (структурні показники): частка організованого ринку в грошовому еквіваленті; кількість інфраструктурних суб’єктів; наявність розвинутої системи обслуговування та оформлення біржових операцій (максимальна кількість інфраструктурних суб’єктів, задіяних у виконанні угоди) (середнє за обраним національним фінансовим ринком); наявність Центрального депозитарію; наявність об’єднаної біржової системи; 2 блок (показники ринкової кон’юнктури): кількість випусків (середнє за обраним національним фінансовим ринком) фінансових інструментів, представлених до торгів; обсяг виконаних угод; кількість (середнє за обраним національним фінансовим ринком) рахунків власників цінних паперів; кількість (середнє за обраним національним фінансовим ринком) облікових операцій на ринку; вартість (середня по вибраному національному фінансовому ринку) укладення угоди; 3 блок (показники якості функціонування інфраструктури ринку): термін укладення біржової угоди (середнє за обраним національним фінансовим ринком); жорсткість державного регулювання; прозорість біржових операцій; цінність інформації або інформаційна забезпеченість інфраструктури; рівень довіри до інфраструктури; кількість виявлених порушень в діяльності інфраструктурних суб’єктів; виконання фінансовими посередниками функцій інфраструктурних суб’єктів. В статті використано методи та підходи економіко-статистичного аналізу та економічного моделювання. Розрахунки проведено на основі статистичної звітності. Запропоновано критерії оцінки індексу інфраструктури фінансового ринку: 1) доволі низький рівень; 2) низький рівень; 3) середній (нормальний рівень); 4) високий рівень. Інформативна цінність запропонованого індексу спрямована на задоволення інтересів інвесторів.

Ключові слова: прогнозний показник, фінансовий ринок, інфраструктура, прогнозування, індекс розвитку інфраструктури.

Класифікація JEL: C520, E440, G140.

Цитувати як: Rekunenko, I. (2017). Scientific methodological approach to defining projected indicator of financial market infrastructural efficiency. Financial Markets, Institutions and Risks, 1(1), 80-86. http://doi.org/10.21272/fmir.1(1).80-86.2017.

Список використаних джерел

1. Beechey, М., Gruen, D., Vick, J. (2000). The Efficient Market Hypothesis: a Survey. Reserve Bank of Australia Research Discussion Paper № 2000-01, 4.
2. Burger, P. and Hawkesworth, I. (2011). How To Attain Value for Money: Comparing PPP and Traditional Infrastructure Public Procurement, OECD Journal on Budgeting, Volume 2011/1, OECD.
3. Construction Sector Transparency Initiative (2012), Press Release, http://www.constructiontransparency.org/documentdownload.axd?documentresourceid=8. Last accessed 19 February 2015.
4. Cost Sector Transparency Initiative (2011), Transparency and accountability in the construction sector. Available at http://www.constructiontransparency.org/documentdownloadaxd? Documentresourceid =46. Last accessed 19 February 2015.
5. Culbard, Lis and Nguyen, Tam (2015). Infrastructure’s role in achieving the post-2015 United Nations sustainable development goals, Bechtel. Available at http://www.bechtel.com/aboutus/insights/ 2015-united-nations-sustainable-development-goals/
6. De Mello, L. and Sutherland, D. (2014). Financing Infrastructure, International Center for Public Policy, Working Paper 14-09, Andrew Young School, Georgia State University
7. Eberhard, A. (2007). Matching Regulatory Design to Country Circumstances, Gridlines, Note no. 23, PPIAF, The World Bank, Washington DC.
8. Engel, E., Fischer. R., and Galetovic, A. (2010). The Economics of Infrastructure Finance: PublicPrivate Partnerships versus Public Provision, EIB Papers: Public and private financing of infrastructure, 15(1), European Investment Bank, Luxembourg.
9. Guasch, J.L., J.J. Laffont and S. Straub (2007), Concessions of Infrastructure in Latin America: Government-Led Renegotiation, Journal of Applied Econometrics, 22(7), 1267-1294.
10. Guasch, J.L., J.J. Laffont and S. Straub (2008), Renegotiation of Concession Contracts in Latin America: Evidence for the Water and Transport Sectors, International Journal of Industrial Organisation, 26(2), 421-442.
11. Hart, O. (2003). Incomplete Contracts and Public Ownership: Remarks, and an Application to Public-Private Partnerships, The Economic Journal, Vol. 113, No. 486, Royal Economic Society, Blackwell Publishing, Oxford