Розширена анотація українською мовою

У цій статті проаналізовано політику країн ЄС щодо іммігрантів під впливом корупції, яка, можливо, мала місце у формулюванні та реалізації міграційної політики. Цей аналіз повинен пройти три етапи. По-перше, автори описують нашу позицію в рамках теоретичного дискурсу з теорії корупції. Після цього вони будуть продовжувати порівнювати зрушення рівня корупції в обраних країнах-членах ЄС протягом декількох років у період з 2006 по 2015 рік. По-третє, дослідники повинні враховувати основні чинники цих змін та визначити зв’язки із політикою міграції. В сучасних реаліях міграційна політика в європейських країнах є важливим чинником забезпечення національної безпеки держав Європейського Союзу. Адже саме від виваженої міграційної політики залежить політична, економічна та соціальна стабільність у суспільстві і саме на основі соціально-економічних показників розвитку країни можна оцінювати силу чи слабкість окремої держави як європейської спільноти зокрема, так і світу загалом. У зв’язку із активізацією міграційних процесів та напливом біженців у Європу загострюються проблеми, пов’язані із подальшим соціально-економічним розвитком держав та стабільністю їх політичних систем. ЄС потребує консенсусу для відходу від пошуку ситуативних рішень і вироблення довгострокової стратегії, яке полягатиме в програмі переселення та впровадженні інтеграційних механізмів для тих, хто уже прибув в Європу. Шенгенська угода функціонує за принципом: максимальна закритість ззовні, максимальна відкритість всередині. Сучасність ж вимагає все більшої екстериторіальності та умовності кордонів. Навряд чи сьогодні ми можемо розмірковувати про згортання політики в напрямку все більшої глобалізації. Починаючи з Другої світової війни, що спричинила велику міграційну хвилю, частка мігрантів у світі зросла з 3% до 4%. За ці 80 років стало зрозуміло, що міграційні рухи – невід’ємна складова сучасності. Відтак, сьогодні світ потребує не боротьби з міграцією, а правильного управління нею.

Ключові слова: міграційна політика, міграція, корупція.

Класифікація JEL: F5, F6, J16.

Цитувати як: Sysoyeva, L., Kleinschmidt, H. (2017). Corruption and migration policy. EU crisis management revisited SocioEconomic Challenges, 1(1), 48-53. http://doi.org/10.21272/sec.2017.1-05.

Список використаних джерел

1. Abed, George T., Sanjeev Gupta (2002). The Economics of Corruption, in: Abed, Gupta, eds., Govern-ance, Corruption and Economic Growth (Washington, D.C.: IMF), pp. 1-16.
2. Bardhan, Pranat (1997). Corruption and Development. Journal of Economic Literature, 35, 1320-1346.
3. Beetham, David (1991). The Legitimation of Power. Basingstoke: Macmillan.
4. Engels, Jens Ivo, Andreas Fahrmeir, Alexander Nützenadel, eds. (2009). Geld – Geschenke – Politik. Korruption im neuzeitlichen Europa. Historische Zeitschrift, Beihefte, N. F., 48. Munich: Oldenbourg.
5. European Commission (2015). A European Agenda on Migration. COM (2015) 240 Final (Brussels, 13 March 2015).
6. European Commission. Refugee Crisis: European Commission takes decisive action. Resource document. – Press release. Retrieved from http://europa.eu/rapid/press-release_IP-15-5596_en.htm.
7. European Union (2009). Treaty of Lisbon. http://www.lisbon-treaty.org.
8. Eurostat. Asylum and managed migration. Resource document. Eurostat. Database. Retrieved from http://ec.europa.eu/eurostat/web/asylum-and-managed-migration/data/database.
9. Eurostat (2016). BIP data. Retrieved from http://ec.europa.eu/eurostat/web/.
10. Frankfurter Allgemeine Zeitung (27 April 2004). Report on OLAF data.
11. Huntington, Samuel Paul (1968). Political Order in Changing Societies. New Haven: Yale University Press.
12. Jansen, Stephan A., Birger P. Priddat (2005). Vorwort, in: Jansen, Priddat, eds., Korruption. Unaufgeklärter Kapitalismus, 7-10. Wiesbaden: Verlag für Sozialwissenschaften.
13. Kaufmann, Daniel, Aart Kraay, Massimo Mastruzzi (2010). The Worldwide Governance Indicators: Methodology and Analytical Issues. World Bank, September, 2010. IMF. Working Paper. WP/September.
14. Kotegawa, Daisuke (2013). The Lost Two Decades of the EU and USA? in: Executive Intelligence Review, 26 April 2013. Retrieved from www.larouchepub.com/other/2013/4017eu_usa_lost_decades.html.
15. Leff, Nathaniel (1964). Economic Development through Bureaucratic Corruption, in: American Behavioral Scientist, 8-14.
16. Manow, Philip (2003). Politische Korruption als Gegenstand der Politikwissenschaft, in: Hans Herbert von Arnim, ed., Korruption. Netzwerke in Politik, Ämtern und Wirtschaft. Munich: Droemer Knaur.
17. OLAF (2011). European Commission, European Anti-Fraud Office, 12th Report (2011); 16th Report (Brussels: OLAF, 2015).
18. OLAF (2015). European Commission, European Anti-Fraud Office, 16th Report (Brussels: OLAF2015).
19. OLAF (2016). Recommendations for recovery for fraudulent practices. Retrieved from https://ec.eu-ropa.eu/anti-frau/investigations/fraud-figures.en.
20. Schefczyk, Michael (2005). Paradoxe Korruption, in: Stephan A. Jansen, Birger P. Priddat, eds., Korruption, 103-122. Wiesbaden: Verlag für Sozialwissenschaften.
21. Shleifer, Andrei, Robert Vishny (1993). Corruption, in: Quarterly Journal of Economics, 109, 599-617.
22. Theobald, Robin (1990). Corruption, Development and Underdevelopment. Basingstoke: Macmillan; Durham, NC: Duke University Press.
23. Wolf, Sebastian (2014). Korruption. Antikorruptionspolitik und öffentliche Verwaltung. Wiesbaden: Ver-lag für Sozialwissenschaft.
24. The Worldwide Governance Indicators. Access the WGI data at www.govindicators.org.