Процес рецензування

Процес рецензування наукових статей є важливим етапом процесу публікації, який допомагає головним редакторам приймати рішення щодо публікації статті, а самому автору – вдосконалити рукопис.

Рецензентами статей виступають як члени редколегії журналу, так і зовнішні рецензенти, які запрошуються членами редколегії для участі у процесі рецензування статей відповідно до їх наукових інтересів.

Члени редакції (помічники головних редакторів, технічні редактори) не приймають рішень щодо статей.

У журналі діє система подвійного таємного рецензування. Процес рецензування триває близько двох місяців. Рецензування здійснюється у такій послідовності:

Етап 1 – Подання. Рукопис статті і Супровідний лист, підписаний всіма співавторами, передаються відповідальним автором до редакції. Відповідальний редактор перевіряє статтю на відповідність тематиці журналу, вимогам щодо оформлення і обсягу статті, а також на відсутність плагіату. Якщо рукопис не відповідає вищезазначеним вимогам, він має бути відхилений.

Етап 2 – Попереднє рецензування. На цьому етапі рукопис передається головним редакторам, які визначають його потенційний інтерес для читачів, важливість і актуальність для науковців. Також редактор оцінює відповідність рукопису тематиці журналу, а також його відповідність вимогам журналу. Редакційна колегія має право відхилити статті на цьому етапі, якщо вони не відповідають цим критеріям або є науково неякісними, без подальшого рецензування. Відхилені рукописи не підлягають подальшому розгляду, а автор не має права повторно подавати статтю на розгляд. Час для першого рішення редакційної колегії щодо рукопису – до 1 тижня.

Етап 3 – Призначення відповідального редактора та рецензентів. Якщо рукопис відповідає вимогам журналу, то головні редактори призначають відповідального редактора (він відповідає за організацію процесу рецензування статті) з числа секційних редакторів або членів редколегії. Він надсилає рукопис на подвійне сліпе рецензування двом (зазвичай) або більше (якщо необхідно) рецензентам. Вибір рецензентів ґрунтується на їхньому досвіді, репутації, конкретних рекомендаціях і попередньому досвіді. Оскільки журнал має систему подвійного таємного рецензування, то рецензенти та автори залишаються анонімними.

Етап 4 – Подвійне рецензування. Рецензенти повинні вжити всіх необхідних заходів для запобігання конфлікту інтересів, підтвердити свою предметну компетентність щодо тематики статті та розуміти точні критерії рецензування. Рецензенти мають право відмовитись рецензувати статтю. Якщо рецензенти надають згоду на рецензування статті, то вони повинні вчасно надати Рецензію із пропозиціями/рекомендаціями. Також на цьому етапі автору слід повідомити, що рукопис було надіслано на подвійне сліпе рецензування.

Етап 5 – Отримання Рецензій від рецензентів. Після рецензування відповідальний редактор переглядає звіти рецензентів, та за деяких обставин може попросити ще одного рецензента надати додаткову рецензію.

В Рецензії рецензенти вказують одне з наступних рішень (перегляньте Інструкції для рецензентів):

  • Прийняти: прийняти статтю до друку в оригінальному вигляді.
  • Незначні доопрацювання: стаття потребує незначних виправлень, які зазначаються в рецензії.
  • Суттєвий перегляд: необхідний суттєвий перегляд змісту статті; рекомендації щодо поліпшення матеріалу вказані в рецензії.
  • Відхилити: відхилити статтю на підставі, зазначеній у рецензії.

Основними критеріями відбору статей для публікації є: автентичність наукових ідей і пропозицій, новаторство наукового підходу, значущість наукових результатів у своїй науковій галузі, теоретична значущість дослідження, якість і повнота огляду наявних досліджень і публікацій, чіткість методології дослідження, грамотність та дотримання редакційних вимог.

Є цілий ряд причин, за яких стаття може бути відхилена, однак їх загалом можна розділити на змістовні та редакційні причини.

У більшості випадків змістовні причини не дозволяють опублікувати результати, доки автор не завершить додаткове дослідження, наприклад додаткові експерименти чи аналіз. До змістовних причин відмови у публікації статті зазвичай відносяться такі:

  • Неповнота даних через обмежений розмір вибірки, відсутність даних або їх невідповідність.
  • Низька якість проведеного аналізу, наприклад, використання неналежних статистичних тестів або повна відсутність статистичного аналізу.
  • Використання методології, яка не є адекватною для перевірки висунутої гіпотези, або застарілого підходу, який було замінено новішими, потужнішими підходами, які дають більш надійні результати.
  • Слабка дослідницька мотивація, коли гіпотеза дослідження є незрозумілою або не ґрунтується на науковому підґрунті, або коли дані не стосуються теми дослідження.
  • Помилкові висновки, зроблені на основі даних, які не підтверджуються припущеннями автора.

Витративши достатньо часу на дослідження, вибір проблеми, на якій потрібно зосередитися, гіпотезу та організацію ретельного аналізу, цих причин відмови можна уникнути.

До складу редакційних причин відмови у публікації статті зазвичай відносяться такі:

  • Тема статті не відповідає цілям та тематиці журналу.
  • Наявність в статті плагіату.
  • Недотримання або ігнорування публікаційної етики журналу.
  • Неналежна структура або недотримання правил оформлення статті.
  • Відсутність інформації, необхідної читачам для розуміння та повторення аналізу та експериментів авторів.
  • Використання літературних джерел, які застарілі, високий відсоток самоцитування авторів у списку використаних джерел.
  • Погана мова статті, яку читачі не розуміють.
  • Складна логіка або неправильно надані дані.

Етап 6 – Ознайомлення авторів зі звітами рецензентів. Авторам надаються коментарі рецензентів. Автори отримують рецензії, не знаючи прізвищ рецензентів. Якщо в процесі рецензування були надані рекомендації або пропозиції щодо внесення певних коригувань у статтю, то відповідальний автор має надіслати доопрацьовану статтю разом із файлом «Відповідь на коментарі рецензентів», у якому слід відповісти на всі зауваження рецензентів. Автори також можуть не погоджуватися з думкою рецензентів, запропонувавши власні аргументи та пояснення. Висловлені у статтях думки та пропозиції не обов’язково збігаються з точкою зору редакційної колегії. Відповідальність за достовірність інформації у статтях, точність назв, статистичних даних, прізвищ та цитат несуть автори.

Етап 7 – Повторна перевірка відредагованого рукопису. Після того, як автори доопрацювали статтю відповідно до зауважень та рекомендацій рецензентів, відредагований рукопис проходить другу перевірку відповідальним редактором. Також рукописи мають бути повторно надіслані рецензентам.

Етап 8 – Iнформування редакторів щодо результатів рецензування. На цьому етапі відповідальний редактор інформує головного редактора щодо результатів рецензування статті та вносить пропозицію щодо прийняття / не прийняття статті до друку. Остаточне рішення приймають головні редактори. Про результати рецензування повідомляється авторам. За потреби їм можуть бути надані звіти рецензентів без ідентифікації рецензентів. Автори можуть також оскаржити рішення редакції, надавши власні аргументи та пояснення.

Етап 9 – Прийняття до друку. У разі прийняття рукопису починається процес публікації. Доопрацьований та погоджений рецензентами рукопис готується до друку. У разі відхилення рукопису, дане рішення повідомляється авторам. За умови, що стаття отримала позитивні рецензії та дозвіл на публікацію, всі співавтори мають підписати «Авторську згоду» на публікацію доопрацьованої версії рукопису.