Розширена анотація українською мовою

В сучасних економіках людський розвиток має вирішальне значення для забезпечення соціального, політичного та економічного розвитку країни. Досягнення високих показників людського розвитку означає формування суспільства здоровіших і освіченіших людей, які можуть зробити значно більший вклад у економічне зростання за рахунок здобутих ними навичок, знань, громадянських свобод, більших можливостей і результатів, більшої тривалості життя. Завдяки людському розвитку зростає рівень працездатності та продуктивності праці, а відтак, досягається і економічне зростання та добробут населення. На сьогоднішній день у Пакистані існує проблема пошуку механізмів для прискорення економічного зростання, тому необхідним є зосередження постійних зусиль у напрямку сприяння людському розвитку. Метою даного дослідження є вивчення структури людського розвитку та дослідження його впливу на економічне зростання Пакистану. Аналіз проведено на основі показників людського розвитку та економічного зростання в Пакистані за період з 1972 по 2014 роки. У якості змінних, що характеризують людських розвиток, використані показники очікуваної тривалості життя, загального рівня грамотності населення та рівня демократії. Змінною для характеристики економічного зростання і добробуту обрано показник ВВП на душу населення. Автором використані такі економетричні методи дослідження, як теорія кореневих тестів, методика коінтеграції авторегресійного розподіленого ладу (ARDL) та модель корекції помилок (ECM). За результатами дослідження встановлено, що між ВВП на душу населення та показниками тривалості життя і рівня демократії існує значими прямий зв’язок, тоді як рівень грамотності населення має значний негативний вплив на економічне зростання у Пакистані. Автором були надані рекомендації щодо підвищення рівня людського розвитку у Пакистані. Зокрема, у сфері освіті: підвищення державних видатків на освіту та заохочення інвестицій в людський капітал; сприяння технічній та спеціалізованій освіті, усунення нерівності в освіті; у сфері охорони здоров’я: збільшення видатків, розвиток інфраструктури медичних служб, забезпечення доступності чистої води та безпечної їжі; у сфері демократії: збереження і підтримка демократичного устрою.

Ключові слова: людський розвиток, економічне зростання, демократія, АДФ, авторегресивний розподілений лаг (ARDL) та модель корекції помилок.

Класифікація JEL: F63, I15, I25, O15.

Цитувати як: Iqbal, K. (2018). Human Development and Economic Growth in Pakistan. SocioEconomic Challenges, 3(2), 66-75. DOI: 10.21272/sec.3(2).66-75.2018

Список використаних джерел

1. Abbas, Q. (2001). Endogenous Growth and Human Capital: A Comparative Study of Pakistan and Sri Lanka. The Pakistan Development Review, 40(4), 987-1007.
2. Acemoglu, D., & Autor, D. (2011). Lectures in labor economics. Manuscript. Available at: http://economics.mit. edu/files/4689.
3. Becker, Gary S. (2009). Human capital: A theoretical and empirical analysis, with special reference to education. University of Chicago press.
4. Birdsall, N., & Londono, J. (1997). Asset Inequality Does Matter: Lessons from Latin America. Research Department Publications 4066, Inter-American development Bank, Research Department.
5. Bloom, D. E., D. Canning, and J. Sevilla (2004). The Effect of Health on Economic Growth: A Production Function Approach. World Development, 1–13.
6. Dasgupta, P., & Weale, M. (1992). On measuring the quality of life. World Development, 20(1), 119-131.
7. Dauda Risikat O. S. (2010). Role of Human Capital in Economic Development: An Empirical Study of Nigerian Case.
8. Engle, R. F. and Granger, C. W. J. (1987). Co-integration and error correction: Representation, estimation and testing. Econometrica, 55, 251-276.
9. Filmer, D., Hammer, J. S., & Pritchett, L. H. (2002). Weak links in the chain II: a prescription for health policy in poor countries. The World Bank Research Observer, 17(1), 47-66.
10. Globalisation and sustainability: environmental Kuznets curve and the WTO. Ecological Economics, 39, 185–196.
11. Harbinson, F. H. (1962). Human resources development planning in modernizing economies. International Labor Review, 453-458.
12. Harbinson, F. H. and Meyers, A. C. (1964). Education, Manpower, and Economic Growth: Strategy of Human Resource Development. McGraw Hill Book Company, USA.
13. Harris, R. I. D., & Sollis, R. (2003). Applied time series modelling and forecasting. Chichester, West Sussex: Wiley.
14. Johnson, A. O. (2011). Human Capital Development and Economic Growth in Nigeria. European Journal of Business and Management, 3(9).
15. Knowles, S. and Owen, P. D. (1995). Health capital and cross-country variation in income per capita in the Mankiw-Romer-Weil model. Economics Letters, 48, 99-106.
16. Lucas, R., E. Jr. (1988). On the Mechanics of Economic Development. Journal of Monetary Economics 22, 3-4.
17. Measureofamerica.org.
18. Mincer, J. (1958). Investment in human capital and personal income distribution. The journal of political economy, 281-302.
19. Pesaran, M.H. (1997), The Role of economic Theory in Economic Modelling the Long Run. The Economic Journal, 107, 178-191.
20. Pesaran, M., & Shin,Y. (1999). An Autoregressive Lag Modeling Approach to Cointegration Analysis. In S. Strom (ed.) Econometrics and Economic Theory in 20th Century: The Ragnar Frisch centennial Symposium, Cambridge University Press, Cambridge.
21. Pesaran, M. H., Shin, Y., & Smith, R. J. (2001). Bounds Testing Approaches to the Analysis of Level Relationships. Journal of Applied Econometrics, 16, 289-326.
22. Ramirez, A., Ranis G., and Stewart, F. (1997). Economic Growth and Human Development. Center Discussion Paper No. 787.
23. Sharif, T., Ahmed, J., Abdullah, J,. (2013). Human Resource Development and Economic Growth in Bangladesh: An Econometric Analysis. European Journal of Business and Management, 5(7).
24. Sajid Ali, Imran Sharif Chaudry & Fatima Farooq (2012). Human capital formation and economic growth in Pakistan. Pakistan Journal of Social Sciences, 32(1), 229-240.
25. Schultz, T. P. (1992). The role of education and human capital in economic development: An empirical assessment. E. G. Center, & C. New Haven (Eds.). Economic Growth Center, Yale University.
26. Schultz, T. W. (1961). Investment in Human Capital. American Economic Review, pp. 1-17.
27. Singh, K. (1999). Rural Development: Principles, Policies and Management. 2nd edition, Sangha Publications, India Ltd, New Delhi.
28. Shittu, O. I., Yemitan, R. A., Yahya, O. S. (2012). On Autoregressive Distributed Lag, Cointegration and Error Correction Model [An Application to Some Nigeria Macroeconomic Variables]. Australian Journal of Business and Management Research, 2(8), 56-62.
29. Suri, T., Boozer, M. A., Ranis, G., Stewart, F. (2011). Paths to success: the relationship between human development and economic growth. World Development, 39, 506–522.
30. Sjö, Bo (2012). Testing for Unitroots and Cointegration. Available at: http://www.iei.liu.se/nek/ekonometrisk-teori-7-5-hp-730a07/labbar/1.233753/dfdistab7b.pdf (Erişim Tarihi: 26 Aralık 2012).
31. Meier, G.M. (1970). Leading Issues in Economic Development. 2nd Ed. Oxford: Oxford University Press
32. Wieland, S., Lan, N. C., Mirasedeghi, S., & Gee, K. W. (1991). Anxiolytic activity of the progesterone metabolite 5α-pregnan-3α-ol-20-one. Brain Research, 565(2), 263-268.
33. World Bank Group (2015). World Development Report 2015: Mind, Society and Behavior. Washington, DC: World Bank.