Розширена анотація українською мовою

Ця стаття узагальнює аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання туризму у країнах, що розвиваються. Основною метою є підкреслення важливості та пояснення того, як політика уряду, екологічні проблеми, корпоративна соціальна відповідальність та стратегії росту впливають на розвиток туризму в країнах, що розвиваються. Також автори здійснюють спробу пояснити зв’язок між рівнем розвитку туристичної галузі та станом бідності в країні. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми подолання бідності в країнах, що розвиваються, шляхом розвитку туризму вказує на наявність протилежних точок зору, а саме одна група науковців вважає, що розвиток туризму слугує потужним інструментом для подолання бідності, а інша – туризм розглядають як джерело нестабільності. Дослідження питання здійснено в наступній логічній послідовності: проаналізовано роль туризму в цілому та у країнах, що розвиваються, досліджено поняття «туризм для бідних», а також розглянуто місце місцевої влади у вирішенні дилеми щодо важливості туристичної діяльності в контексті боротьби із бідністю населення. Автори статті обґрунтовують, що для подолання бідності населення необхідно до діалогу залучати місцеві органи влади. Доведено, що чітке виконання та дотримання правил сприяє запобіганню стресових ситуацій, оскільки це може призвести до збагачення лише окремих верств населення, залишаючи бідні верстви населення у стороні, як у випадку із медичним туризмом.

Ключові слова: туризм, бідність, навколишнє середовище, корпоративна соціальна відповідальність, державна політика, погода, місцеві товариства.

Класифікація JEL: Z32.

Цитувати як: Andreas Karaoulanis, A., Vasiliki, K. (2018). Tourism In Developing Countries. The Path Towards Sustainable Development And Its Interaction With The Local Communities, The Environment And The Human Factor. SocioEconomic Challenges, 4(2), 80-86. DOI: http://doi.org/10.21272/sec.2(4).80-86.2018

Список використаних джерел

1. Almeida-García, F. (2018). Analysis of tourism policy in a developing country: the case of Morocco. Journal of Policy Research in Tourism, Leisure and Events, 10(1), 48.
2. Anctil, A. & Blanc, D.L. (2016). An educational simulation tool for integrated coastal tourism development in developing countries. Journal of Sustainable Tourism, 24(5), 783-798.
3. Badulescu, D., Badulescu, A. & Bac, D. (2015). Tourism and poverty in developing countries. The case of India and Romania. Revista de Turism: Studii si Cercetari in Turism, 20, 27-33.
4. Beladi, H., Chao, C., Ee, M.S. & Hollas, D. (2015). Medical tourism and health worker migration in developing countries. Economic Modelling, 46, 391-396.
5. Christie, I., Fernandes, E., Messerli, H. & Twining-Ward, L. (2014). Tourism in Africa: Harnessing Tourism for Growth and Improved Livelihoods, World Bank Publications, US.
6. Clifton, J. & Benson, A. (2006). Planning for Sustainable Ecotourism: The Case for Research Ecotourism in Developing Country Destinations. Journal of Sustainable Tourism, 14(3), 238-254.
7. Dollar, D. (2005). Globalization, Poverty, and Inequality since 1980. The World Bank Research Observer, 20(2), 145-175.
8. Du, D., Lew, A.A. & Ng, P.T. (2016). Tourism and Economic Growth. Journal of Travel Research, 55(4), 454-464.
9. Dwyer, L. & Thomas, F. (2012). Tourism yield measures for Cambodia. Current Issues in Tourism, 15(4), 303-328.
10. Elnasr Sobaih, A. & Jones, E. (2015). Bridging the hospitality and tourism university–industry research gap in developing countries: The case of Egypt. Tourism and Hospitality Research, 15(3), 161-177.
11. Gascón, J. (2015). Pro‐Poor Tourism as a Strategy to Fight Rural Poverty: A Critique. Journal of Agrarian Change, 15(4), 499-518.
12. Ghimire, K.B. (2001). Regional Tourism and South-South Economic Cooperation. The Geographical Journal, 167(2), 99-110.
13. Hall, C.M. (2007). Pro-poor Tourism: Who Benefits?: Perspectives on Tourism and Poverty Reduction. Channel View Books, Clevedon.
14. Harrison, D. (2008). Pro-poor Tourism: a critique. Third World Quarterly, 29(5), 851-86.
15. Jamali, D. (2007). The Case for Strategic Corporate Social Responsibility in Developing Countries. Business and Society Review, 112(1), 1-27.
16. Khana T., Plepu K., Sinha J. (2005). Strategies that fir emerging markets. HBR, 83(6), 63-76.
17. Liu, A. & Wall, G. (2006). Planning tourism employment: a developing country perspective. Tourism Management, 27(1), 159-170.
18. Mahato, S.S. (2013). Managing Tourism: An Observation in Developing Countries with Special Reference to Tanzania. The Oriental Anthropologist, 13(1), 121.
19. Md Sanaul Haque Mondal (2017). SWOT Analysis And Strategies To Develop Sustainable Tourism In Bangladesh. UTMS Journal of Economics, 8(2), 159-167.
20. Rivera, J. (2002). Assessing a Voluntary Environmental Initiative in the Developing World: The Costa Rican Certification for Sustainable Tourism. Policy Sciences, 35(4), 333-360.
21. Rivera, M.A. (2017). The synergies between human development, economic growth, and tourism within a developing country: An empirical model for Ecuador. Journal of Destination Marketing & Management, 6(3), 221-232.
22. Schmude, J., Zavareh, S., Schwaiger, K.M. & Karl, M. (2018). Micro-level assessment of regional and local disaster impacts in tourist destinations. Tourism Geographies, 20(2), 290-308.
23. Schubert, S.F., Brida, J.G. & Risso, W.A. (2011). The impacts of international tourism demand on economic growth of small economies dependent on tourism. Tourism Management, 32(2), 377-385.
24. Whitelaw, P.A., King, B.E.M. & Tolkach, D. (2014). Protected areas, conservation and tourism – financing the sustainable dream. Journal of Sustainable Tourism, 22(4), 584-603.
25. Yfantidou, G. & Matarazzo, M. (2017). The Future of Sustainable Tourism in Developing Countries. Sustainable Development, 25(6), 459-466.