Розширена анотація українською мовою

У цій статті викладено аргументи та контраргументи в наукових спільнотах щодо проблеми поширених генетичних факторів, виявлених при психічних розладах. Основна мета дослідження – проаналізувати взаємозв’язок між генетикою та психічним здоров’ям. Актуальність цього дослідження полягає в тому, щоб допомогти визнати, що основні розлади психічного здоров’я мають певні генетичні дефекти. Ці висновки також можуть вказувати на застосування кращих міждисциплінарних методологій наукових досліджень для діагностики та лікування цих станів. Проте генетичні фактори можуть підвищити ризики, пов’язані із проблемами психічного здоров’я або зробити нас більш вразливими до їх розвитку, зменшуючи здатність мозку справлятися з травмами та іншими когнітивними порушеннями чи компенсувати їх. Це дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що результати можуть бути корисними для розробки вакцин та фармацевтичних ліків. У Європейському Союзі (ЄС) приблизно 165 мільйонів людей щорічно страждають від психічних захворювань, здебільшого, тривоги, часті зміни настрою та розладів зловживання психоактивними речовинами. У середньому понад 50% населення в країнах із середнім і високим рівнем доходу переживають принаймні одне психічне захворювання в певний момент свого життя. З огляду на це, психічні захворювання аж ніяк не обмежуються групою меншин схильних до цього, але є серйозною проблемою для громадського здоров’я. Ці наукові ознаки фактично є обов’язковими діагностичними критеріями, які мають значні соціально-економічні наслідки не лише для постраждалих, а й для їхніх сімей, громад, соціального середовища та середовища, пов’язаного з роботою. За перший рік глобальної пандемії коронавірусу (COVID-19) частота тривоги та депресії зросла на 25%, згідно з дослідженнями Всесвітньої організацієї охорони здоров’я (ВООЗ). Через демографічні зміни та подовження тривалості життя людей, які страждають від психічних захворювань та розладів, пов’язаних із зловживанням психоактивними речовинами, припадає понад 10,4% загального тягаря захворювань психічного здоров’я, і вони були основною причиною інвалідності серед усіх груп захворювань.

Ключові слова: соціоекономіка, психічне здоров’я, громадське здоров’я, наукові дослідження, здоров’я та благополуччя.

Класифікація JEL: I0, I14.

Цитувати як: Louis, R. (2022). The Global Socioeconomic Impact of Mental Health. SocioEconomic Challenges, 6(2), 50-56. https://doi.org/10.21272/sec.6(2).50-56.2022

Ця стаття публікуються за ліцензією Creative Commons Attribution International License

Список використаних джерел

1. Sebastian Trautmann, Jürgen Rehm, Hans‐Ulrich Wittchen (2016). The economic costs of mental disorders: Do our societies react appropriately to the burden of mental disorders? EMBO Rep., 17(9), 1245–1249. Published online 2016 Aug 4. [CrossRef].
2. Jani Nöthling, Stefanie Malan-Müller, Naeemah Abrahams, Sian Megan Joanna Hemmings, Soraya Seedat (2020). Epigenetic alterations associated with childhood trauma and adult mental health outcomes: A systematic review. World J Biol Psychiatry, 21(7), 493-512. [CrossRef].
3. Raphael Louis (2021). Music Therapy Positive Psychology Interventions. [CrossRef].
4. Charanraj Goud Alladi, Bruno Etain, Frank Bellivier, and Cynthia Marie-Claire (2018). DNA Methylation as a Biomarker of Treatment Response Variability in Serious Mental Illnesses: A Systematic Review Focused on Bipolar Disorder, Schizophrenia, and Major Depressive Disorder. Int J Mol Sci, 19(10), 3026. [CrossRef].
5. Chunyu Liu, Chuan Jiao, Kangli Wang, Ning Yuan (2018). DNA Methylation and Psychiatric Disorders. Prog Mol Biol Transl Sci, 157, 175-232. [CrossRef].
6. Carolyn Ptak, Arturas Petronis (2010). Epigenetic approaches to psychiatric disorders. Dialogues Clin Neurosci, 12(1), 25-35. [CrossRef].
7. Susana Gonzalo (2010). Epigenetic alterations in aging. J Appl Physiol, 109(2), 586-597. [Crossref].
8. Maria Shadrina, Elena A. Bondarenko, and Petr A. Slominsky (2018). Genetics Factors in Major Depression Disease. Front Psychiatry, 9, 334. [CrossRef].
9. Jennifer H. Barnett, Jordan W. Smoller (2009). The Genetics of Bipolar Disorder. Neuroscience, 164(1), 331-333. [CrossRef].
10. Muhammad Ummear Raza, Turan Tufan, Yan Wang, Christopher Hill, and Meng-Yang Zhu (2016). DNA damage in major psychiatric diseases. Neurotox Res, 30(2), 251–267. [CrossRef].
11. Phoebe Friesen, Ryan E. Lawrence, Gary Brucato, Ragy R. Girgis, Lisa Dixon (2016). Hopes and Expectations Regarding Genetic Testing for Schizophrenia Among Young Adults at Clinical High- Risk for Psychosis. J Psychiatr Pract, 22(6), 442–449. [CrossRef].
12. Abdullah Al Maruf, Mikayla Fan, Paul D. Arnold, J. Müller, Katherine J. Aitchison, Chad A. Bousman (2020). Pharmacogenetic Testing Options Relevant to Psychiatry in Canada: Options de tests pharmacogénétiques pertinents en psychiatrie au Canada. Can J Psychiatry, 65(8), 521–530. [CrossRef].
13. F.S. Collins, L.D. Brooks, A. Chakravarti (1998). A DNA Polymorphism Discovery Resource for Research on Human Genetic Variation. Genome Res., 8, 1229-1231. [Link].
14. The World Health Organization (WHO) (2006). World Health Assembly adopts Comprehensive Mental Health Action Plan 2013–2020. Epidemiology and Psychiatric Sciences, 15(3), 161-166. [CrossRef].